Сухие питательные среды

Питательные среды без преувеличения могут считаться одним из основных компонентов микробиологических исследований. Современная микробиология без питательных сред существовать не может, а их качество во многом определяет информативность, точность микробиологического анализа. Число включенных в ряд руководств питательных сред (с учетом модификаций) превысило 5000 прописей, причем эта цифра вряд ли может считаться полной.

Питательная среда — вещество или смесь веществ, применяемая для культивирования микроорганизмов.

Питательные среды бывают жидкие, полужидкие и твердые. Главное преимущество жидких сред заключается в равномерном распределении в них бактерий, этим дается возможность всегда работать с точным количеством бактерий. Бульонные культуры патогенных бактерий, освобожденные соответственной фильтрацией от живых клеток, представляют чистые растворы продуктов вещественного обмена микроорганизмов, различного рода токсинов или кислот. В то же время, высев микроорганизмов на твердые среды дает возможность получить отдельные колонии, чистую культуру бактерий.

Требования к питательным средам: содержать в легко усвояемом виде все вещества, необходимые для удовлетворения энергетических потребностей микроорганизмов;

иметь оптимальную pH; существенным условием является определенное содержание воды.; быть изотоничными для микробной клетки; быть стерильными; обладать определённым окислительно — восстановительным потенциалом. Часто в питательные среды добавляют факторы роста (витамины, аминокислоты) или антибиотики.

Для процессов роста и размножения микроорганизмы должны получать все вещества, которые необходимы для биосинтеза клеточных компонентов и получения энергии. Эти вещества, называемые питательными, должны содержаться в культуральной (питательной) среде, при этом в количествах, соответствующих специфическим потребностям данного микроорганизма. Питательные среды имеют исключительное значение в микробиологии. Правильный подбор состава среды обеспечивает возможность выделения микроорганизмов, получения чистых культур, изучения их морфологических и физиологических особенностей, идентификации, способствует быстрой и правильной диагностике инфекционных заболеваний и многое другое.

 

Поживні середовища без перебільшення можуть вважатися одним з основних компонентів мікробіологічних досліджень. Сучасна мікробіологія без поживних середовищ існувати не може, а їх якість багато в чому визначає інформативність та точність мікробіологічного аналізу. Число включених в ряд посібників поживних середовищ (з урахуванням модифікацій) перевищило 5000 прописів, причому ця цифра навряд чи може вважатися повною.

Поживне середовище– речовинаабо суміш речовин, застосовувана для культивування мікроорганізмів.

Поживні середовища бувають рідкі, напіврідкі і тверді. Головна перевага рідких середовищ полягає в рівномірному розподілі в них бактерій, цим дається можливість завжди працювати з точною кількістю бактерій. Бульйонні культури патогенних бактерій, звільнені відповідною фільтрацією від живих клітин, представляють чисті розчини продуктів речового обміну мікроорганізмів, різного роду токсинів або кислот. У той же час, висів мікроорганізмів на тверді середовища дає можливість отримати окремі колонії, чисті культури бактерій.

Вимоги до поживних середовищ: містити в легко засвоюваному вигляді всі речовини, необхідні для задоволення енергетичних потреб мікроорганізмів; мати оптимальну pH; істотною умовою є певний вміст води; бути ізотонічними для мікробної клітини; бути стерильними; володіти певним окислювально-відновним потенціалом. Часто в поживні середовища додають фактори росту (вітаміни, амінокислоти) або антибіотики.

Для процесів росту і розмноження мікроорганізми повинні отримувати всі речовини, які необхідні для біосинтезу клітинних компонентів і отримання енергії. Ці речовини, які називають поживними, повинні міститися в культуральній (живильної) середовищі, при цьому в кількостях, що відповідають специфічним потребам даного мікроорганізму. Поживні середовища мають виняткове значення в мікробіології. Правильний підбір складу середовища забезпечує можливість виділення мікроорганізмів, отримання чистих культур, вивчення їх морфологічних і фізіологічних особливостей, ідентифікації, сприяє швидкій та правильній діагностиці інфекційних захворювань та багато іншого.